Перспектива вступу до НАТО: хто і що блокує членство України в Альянсі
Україна готова до вторгнення Росії. Так президент Володимир Зеленський коментує стягування російських військ і техніки до українських кордонів, жорстко звертаючись до Сполучених Штатів: "Якщо вони бачать Україну в НАТО, мають казати про це прямо, і потрібні кроки. Не лише слова".
Так, це недипломатично. Але краще за "дипломатичне" вето Франції і Німеччини на сумнозвісному Бухарестському саміті 2008 року, де Україна і Грузія так і не отримали ПДЧ. Всі ми прекрасно пам’ятаємо, до чого це призвело. Спочатку до військової агресії Росії проти Грузії того ж 2008 року, а за шість років - до окупації Криму й інтервенції на Донбас.
Саме Сполучені Штати разом із Великою Британією - гаранти безпеки України за Будапештським меморандумом - мають сидіти за столом перемовин із Росією. За ці сім років Франція і Німеччина, які є учасниками нормандського формату врегулювання війни на Донбасі, ніяк не вплинули на Москву. Натомість від 2014 року Париж потроїв свій товарообіг з Росією, а Берлін по вуха застряг в корупційному проєкті "Північний потік-2". Звісно, у нас в Європі є справжні друзі. Це зокрема країни Балтії і Польща. Литва, до речі, збирається звернутися до керівництва НАТО з листом щодо надання Україні Плану дій щодо членства в Альянсі.
ТСН.ua розбирався, чи може Україна отримати ПДЧ вже на цьогорічному саміті НАТО, та чи не стане знову на заваді Росія, яку дуже намагаються умиротворити деякі члени ЄС.
Хто за кого воює
Останні дії і заяви Кремля змушують замислитися, а чи там остаточно не збожеволіли? Стягування величезної кількості російських військ до українських кордонів, погрози наслідками для "української державності", якщо ми вступимо в НАТО, прямі погрози на адресу США, визнання самою ж Росією, що їх можуть відключити від міжнародної банківської системи SWIFT та закриття авіасполучення з Туреччиною після зустрічі Володимира Зеленського з Реджепом Тайїпом Ердоганом говорять про три речі:
в Кремлі хочуть відволікти росіян і світ від чогось важливішого,
привертають увагу Байдена, який назвав Путіна "вбивцею"
або ж готуються до "залізної завіси" часів СРСР.
Що ж, якщо очільник Кремля таким чином привертав увагу хазяїна Білого дому, йому вдалося. У вівторок, 13 квітня, Джо Байден зателефонував Володимиру Путіну і запропонував особисто зустрітися в найближчі місяці десь на нейтральній території. Проте, чи відведе тепер Росія свої війська від українських кордонів? Навряд.
Особливо гостро Москва відреагувала на заклики Києва щодо отримання ПДЧ і вступу до НАТО. У попередніх статтях ТСН.ua вже писав, що інструмент виживання Росії і гуртування розрізнених "російських" народів - це спільний ворог. В уяві кремлівських очільників - це НАТО і США, як лідер колективного Заходу. Якщо такого ворога немає, його неодмінно треба вигадати. Україна на цю роль підходить ідеально, бо прагне стати членом ЄС і НАТО. А це значить, що натівський ворог впритул наблизиться до російських кордонів.
В Кремлі все це приправили необхідністю "денацифікації" України і справно згодовують на сніданок, обід і вечерю своєму народові. Спадає на шизофренію, чи не так? Проте тільки не в уяві Володимира Путіна. Українцям треба постійно пам’ятати його слова на саміті НАТО в Бухаресті 2008 року, з якими він звернувся до тодішнього президента США Буша: "Ти ж розумієш, Джордж, що Україна - це навіть не держава. Що таке Україна? Частина її територій - це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами".
Ці слова прозвучали на закритій частині засідання ради Росія-НАТО, що відбулася в останній день сумнозвісного Бухарестського саміту, де Україна і Грузія так і не отримали ПДЧ. Тоді ще не було ні Абхазії з Південною Осетією, ні Криму з Донбасом. Спрацювало негласне вето Росії. Точніше, прямі залякування Путіна війною в самісінькому центрі Європи.
Сьогодні Україні треба постійно нагадувати своїм європейським друзям, хто насправді тримає оборону східного флангу НАТО. Не Німеччина - перша європейська економіка. Не Франція, яка хоч і зупинила продаж Росії десантних кораблів типу "Містраль", але продовжує нарощувати товарообіг з Москвою. Це Україна - найбідніша країна Європи, якій після анексії Криму і втрати до 20% економічної потуги внаслідок окупації Донбасу, вдається фінансувати одну з найпотужніших воюючих армій Європи. Якщо ж Україна не встоїть, тоді це вже Росія впритул наблизиться до кордонів НАТО.
Коли отримаємо ПДЧ?
Чи змінилося щось за 13 років після Бухаресту? У розмові з ТСН.ua депутат Європарламенту (ЄП), колишній прем'єрміністр Литовської Республіки Андрюс Кубілюс сказав, що в Кремлі розуміють лише мову сили. Саме тому Захід має показати, що не стане повторювати помилок 2008 року. Сильною геополітичною відповіддю Москві має стати інтеграція України й інших країн Східного партнерства, передовсім Грузії, в НАТО та ЄС.
"Це б також призвело до посилення безпеки і успішного розвитку самої України. Думаю, що з цього приводу на Заході з'являється більше розуміння. Що зупиняти європейську або євроатлантичну інтеграцію України, щоб заспокоїти Кремль, який завжди показує, що він дуже нервує через таку інтеграції, це нікуди не веде. Думаю, що якраз більш рішучі геополітичні кроки з боку Заходу, що відкривають двері для більш швидкої інтеграції, призвели б до того, що Кремль врешті-решт зрозумів би, що всі його агресивні ігри ведуть до протилежного результату", - вважає Андрюс Кубілюс.
На позачерговому засіданні Комісії Україна-НАТО 13 квітня, скликаному на вимогу Києва, генсек Альянсу Єнс Столтенберг запевнив, що Росія не зможе перешкодити нашому членству в НАТО. Щоправда, там не приховують, що це політичне рішення. Так, Україна і політично, і військово має бути готовою до вступу. Ми навіть створили національну систему переходу на стандарти НАТО. Проте не все на цьому шляху залежить від їхнього впровадження.
Вище політичне і військове українське керівництво закликає країни-члени Альянсу надати нам ПДЧ вже на цьогорічному саміті НАТО. Але чи реально це? В інтерв'ю ТСН.ua до 13-ї річниці Бухарестського саміту віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина нагадала, що в декларації цього саміту, крім визнання за Україною права стати членом НАТО, був ще один цікавий пункт.
"Ця ж декларація дає доручення міністрам країн Альянсу розпочати роботу щодо підготовки до отримання нашими країнами ПДЧ. Я вважаю, що виконання другої частини цієї декларації якось затягнулося - аж на 13 років. Цього року на саміті лідерів країн-членів визначатиметься десятирічна стратегія розвитку Альянсу. Думаю, настав час нарешті виконати умови декларації Бухарестсього саміту і, як мінімум, дати інструкції відповідним міністрам почати підготовку до надання Україні ПДЧ", - вважає віцепрем'єрка.
Проте навіть для отримання ПДЧ потрібен консенсус усіх країн-членів Альянсу. Голова Постійної делегації ВР у Парламентській Асамблеї НАТО Єгор Чернєв запевнив ТСН.ua, що це питання обов’язково порушуватимуть на черговій онлайн-сесії 14-17 травня.
Щодо рішення Бухарестського саміту, депутат нагадує, що тоді щодо руху в НАТО в самій Україні не було єдності, а потім ми взагалі стали позаблоковою державою. Після закріплення в Конституції курсу на ЄС і НАТО це питання зняте. Проте залишається ще одне. Чи дійсно Україна не зможе отримати ПДЧ і стати членом Альянсу, поки має війну з Росією та окупований Крим? Відповідь однозначна - ні, це не є підставою для відмови Україні. До того ж, жодний документ НАТО такого не передбачає. Але, повертаючись до політичного рішення, яке в Альянсі ухвалюється консенсусом, багато вже колишніх високопосадовців НАТО кажуть, що країна, яка збирається вступати в Альянс, має його зміцнювати, а не підривати.
Володимир Хандогій, глава місії України при НАТО у 2000-2005 рр., переконує ТСН.ua, що Україна має всі можливості отримати ПДЧ. Цього року існує вікно можливостей саме з огляду на ситуацію, яка складається у нас з Росією. Мало того, за словами дипломата, ми маємо цього вимагати.
"Крім безпекових міркувань, які існують, є суто внутрішні, які країна-аплікант має вирішити до того, як отримати ПДЧ. Із комплексу цих факторів і складається політичне рішення. Деякі країни, які сьогодні є членами НАТО, вступали, повністю не відповідаючи всім критеріям. Важко спрогнозувати, чи реально отримати ПДЧ цього року. Згадаємо саміт НАТО в Бухаресті 2008 року, коли ми очікували ПДЧ, але цього не сталося, проте була зафіксована дуже важлива констатація, що Україна буде членом НАТО, і що найближчим часом треба розглянути питання щодо приєднання України до Плану дій. Цього, на жаль, не сталося. Але ці документи залишаються і їх треба витягати на поверхню і доводити, що це право залишається за нами", - вважає Володимир Хандогій.
По материалам: https://tsn.ua/exclusive/perspektiva-vstupu-v-nato-hto-i-scho-blokuye-chlenstvo-ukrayini-v-alyansi-1765045.html